Під час наради уряду Володимир Зеленський анонсував масштабну скорочення кількості міністерств в Україні – з 20 до 14. Серед тих, які підлягають реорганізації є і Міністерство ветеранів. Фактично, воно перестане існувати як окрема структура після злиття з Міністерством соціального розвитку.
Міністерство, яке з самого початку свого виникнення у 2018 року переслідували скандали та потрясіння. Міністерство, яке постійно реорганізовували та переформатовували. Міністерство, яке за ці кілька років не раз змінювало штатний склад. Саме це Міністерство зараз чекає остання для нього реформа.
Звичайно, потреба в цьому міністерстві не відпала, зовсім навпаки. На початок 2022 року, згідно з офіційними даними самого ж Міністерства у справах ветеранів України, в нашій державі на обліку знаходилося більше 400 тисяч ветеранів та інвалідів війни. Зараз же, з урахуванням ще незакінченої війни з рф, за приблизними підрахункам, кількість ветеранів має досягнути позначки одного мільйона осіб.
1 мільйон ветеранів.
Це треба усвідомити: 1 мільйон громадян, які пройшли війну. І крім того це ще біля 4 мільйонів їх близьких: членів родин ветеранів, членів родин загиблих під час військових дій. На всіх їх розповсюджуються різні програми з надання пільг, соціальної допомоги, психологічної та фізичної реабілітації. Тож держава має найближчим часом отримати змогу продемонструвати цим громадянам рівень піклування та допомоги. Адже саме вони на полі бою відстояли її незалежність.
Яка не була би химерна та спотворена (за словами самих ветеранів) існуюча зараз система пільг та соціальної допомоги цій категорії населення – але вона є. Замість того, щоб під час війни реформувати цю, існуючу, систему, з урахуванням величезної майбутньої хвилі ветеранів та викликів, які ця хвиля поставить перед нашою державою – уряд приймає рішення взагалі позбавитися від Міністерства ветеранів.
Ще раз: мова не йде про такі необхідні зміни чи кардинальне оновлення підходу до соціального захисту ветеранів. Уряд хоче просто взяти та приєднати Міністерство ветеранів до Міністерства соціальної політики – що фактично треба розглядати як намагання сховати ветеранські проблеми у величезній купі ще більш масових соціальних проблем пенсіонерів і соціально незахищених верств населення.
Попри це, доводиться визнати, що держава не змогла за ці всі 5 років існування міністерства ветеранів налагодити відкритий діалог з ветеранським середовищем. Початкові кроки у цьому напрямку, які були зроблені першими міністрами: Іриною Фріз та Оксаною Колядою, були просто «помножені на нуль» діяльністю двох останніх «генерал-міністрів». Мова йде про міністрів у справах ветеранів України у 2020-2022 роках – генерал-лейтенанта Сергія Бессараба та генерал-майора Юлію Лапутіну.
Істина полягає же у тому, що в мирний час ветерани зовсім не бажають, щоб з ними державні установи розмовляли в режимі монологу «генерал-солдат» й в такому ж дусі будували відповідні відносини в площині соціальної допомоги. Цей режим має залишитися армії та війні.
Сфера соціальної допомоги потребує волонтерського підходу та відсутності військової ієрархії – і це найкраще звертає до себе людей, так нещадно обпалених війною. Та ідея, яка ще спочатку, у 2018 році, була покладена в основі міністерства ветеранів: «нічого для ветеранів без ветеранів» – не була реалізована. Простір ветеранської діяльності – в якому мали надати місце самореалізації і скоординувати підтримку підприємницьких, соціальних, реабілітаційних проектів ветеранів, на жаль, залишився майже виключно на папері.
І в цьому немає вини ветеранів.
Але вихід є. Це можливість не перешкоджати ветеранському суспільству в реалізації своєї діяльності – достатньо оглянути ту діяльність, яку проводять ветерани, їхні громадські об’єднання без допомоги держави. Це і втілення різних підприємницьких грантів, незалежні реабілітаційні програми, мистецькі конкурси, обмін досвідом з іншими країнами – все це відбувалося і відбувається більшою частиною без допомоги міністерства ветеранів. Наскільки ж ефективним може стати їхня діяльність за розумною підтримкою держави!
Ми вже не кажемо про те, що будь-які реорганізаціі уряду – це міні колапс на певний період часу всієі управлінськоі системи. Екс-міністерка Мінвету, Оксана Коляда, відзначає, що вона з цим стикалась особисто. «Думаю під час війни втрата часу та контрольованості є критичною» – вважає жінка.
Вона також відзначає, що великі зміни в потребах спільноти прийдуть разом зі зміною «портрету» ветерана. «Він як мінімум помолодшає. І йому точно не дуже потрібна опіка. Натомість потрібні можливості» – зазначає пані Коляда. Також, за її словами, підміна ефективних реінтеграційних програм патерналізмом та опікою небезпечні ще й тому, що бюджету на це за нинішніх умов просто немає.
У цих складних умовах, Міністерство ветеранів однозначно потрібне і уряду, і ветеранам. Досвід США, Канади, Ізраїлю, інших країн наочно демонструє, як саме це повинно бути реалізовано.
Але чи почує влада знову бажання самих ветеранів?
Свій коментар нам по телефону дав Павло Федоров, голова громадської спілки «Консорціум ветеранських об’єднань Сходу» (зараз на фронті на Луганському напрямку):
«Головне – не дати пробудитися в воїнах розчаруванню в державі. Весь комплекс ветеранських проблем: це і лікування ПТСР, і недіючі «паперові» пільги, і байдужість чиновників – все це потребує уваги й нового рівня організації роботи з комбатантами. Інакше інциденти, аналогічні затриманню учасника АТО Володимира Прохнича – який за рік до війни погрожував з гранатою в руці підірвати Кабінет Міністрів, будуть повторюватися та набувати ще більш загрозливих форм. До речі, вічна пам’ять герою – Володимир Прохнич загинув влітку цього року на фронті, захищаючи рідну Україну.
Ветерани потребують свого окремого міністерства, але на чільне місце в цій установі має стати діалог, розмова з бажанням почути воїнів. Президент Зеленський пару років тому на ветеранському форумі “Там де ми – там Україна” заявив, що міністерство ветеранів вкрай необхідно і воно має працювати по принципу “Нічого для ветеранів – без ветеранів!” Але за цей час ми побачили, що роботи в цій площині стає в рази більше, а замість допомоги та концентрації зусиль – попереду можлива ліквідація! Вважаю, що тільки усвідомлення деякими “діячами”, що ветерани становлять все більш чисельну верству населення в державі та побоювання щодо їх консолідації – і є причиною цього рішення.
Слава Україні!»
P.S. Із запитом щодо перспектив ліквідації міністерства у справах ветеранів ми звернулися до Кабінету Міністрів, тож будемо очікувати на офіційну відповідь.
Борис Калита, НОВА: новини ветеранів АТО/ООС