Окрім піднесення суспільного духу, гумор став ключовим елементом інформаційної війни. Український комік Андрій Лузан вважає, що його країна може мати секретну зброю для протистояння російському вторгненню. “Якби війна велася з мемами, ми б обов’язково перемогли“, – сказав Андрій.
Спочатку це було важко. Лузан стверджує, що сміх під час кризи життєво важливий для підтримки бойового духу України та забезпечення перемоги. “Гумор – це зброя, яка підтримує і надихає… Жарти можна використовувати для знецінення, образу ворога”, – сказав Лузан.
З перших днів повномасштабного вторгнення українці знаходили приводи сміятися над важкими і болючими ситуаціями, а меми швидко поширювалися в соціальних мережах, висміюючи армію, що вторглася, та оголосила себе другою найсильнішою у Світі. Як і піднесення суспільного духу, це стало ключовим елементом інформаційної війни.
Зухвала відповідь – «Російський військовий корабель, йди (конкретним курсом)!» – українського прикордонника на острові Зміїний на початку війни надихнула на меми, жарти, пісні… Дорожні знаки в деяких районах Сумської області, що межує з Росією, були швидко замінені на штучні вказівки з написом в якому саме напрямку має рухатися російська армія.
Майже кожна заява з Кремля надихала українців на нові жарти. Коли Росія звинуватила Україну в підготовці так званої брудної бомби, в одному мемі було показано, як бабуся миючи атомну бомбу невдоволено бурчала: “Бомба для них брудна”.
Один популярний мем після мобілізації, оголошеної у вересні 2022 року, показав, як президент рфії володимир путін відмахується від солдата зі словами: «Пора вмирати, Ваня», а інший показує зухвалого новобранця з підписом: «Я не хочу залишати військову частину. Тут так добре, як вдома”.
Гамлет Зіньківський, український художник з Харкова, відомий своїм стріт-артом та ілюстраціями, висловив захват від такого поширення мемів. “Коли Путін оголошує про мобілізацію і здається, що ми всі повинні цього боятися, натомість соцмережі рясніють жартами. І через це у ворог ще більше підгорає”. Гумор – часто чорний – також став важливим повсякденним механізмом спротиву, продовжив він.
Зіньківський пригадав, як на початку жовтня поїхав до Ізюма з групою польських волонтерів та журналістів, щоб відвідати місце масового поховання, виявлене в лісі неподалік. З таким було дуже важко зіткнутися, продовжив Зіньківський. Коли всі мовчали вражені щойно тільки що побаченим, поруч з’явився великий пес, який розвернувся і пішов у ліс. “Я дивлюся на польських журналістів, киваю головою в бік собаки, яка пішла в ліс, і кажу: “Здається, хтось зараз поснідає”, – сказав Зіньківський.
Це дуже вразило іноземців, які, навіть докоряли йому. Але ввечері вони всі подякували йому за той чорний гумор, який вирвав їх із паралічу, викликаного побаченим, і дозволив продовжити свою роботу. “Так, це сумно, війна жахлива, але ми повинні жити далі і робити те, що можемо”, – сказав Зіньківський, аргументуючи це тим, що гумор був нормальною психологічною реакцією на жахи війни.
“Бувають ситуації, коли всі страшено налякані, але хороший жарт змушує всіх сміятися. Наша реальність зараз настільки страшна, що сприймати її всерйоз небезпечно для психіки. І чудово добре посміятися над цією ситуацією”, – сказав Зіньківський.
Військовий психолог Андрій Козінчук погодився, що в умовах активного конфлікту чорний гумор був важливим засобом психологічного подолання жахів війни. “Для нормальної людини цей гумор є огидним, але гумор залежить від зовнішніх обставин”, – сказав він. – Тому на фронті переважає чорний гумор».
Козинчук розповідав про час, коли втратив самовладання і кричав на солдата. “Наступного дня я приходжу до себе в клас, де проводив заняття для бійців, і бачу презерватив, приклеєний до моєї парти”, – сказав він. “Це повідомлення, залишене бійцем, на якого я кричав. Він не міг мені цього сказати, тому що він мій підлеглий, солдат, а я офіцер. Але він так і зробив, і я думаю – як приємно. Мені було дуже приємно, що у мене є такі розумні солдати, які вміють жартувати, у них є почуття гумору. І він знав, що я досить розумна, щоб не образитися”.
Зіньківський стверджував, що гумор є українською національною рисою, згадуючи легендарні листи 17 століття, нібито надіслані запорозькими козаками Мехмеду IV, султану Османської імперії, висміюючи його зарозумілість.
Листи – хоча дехто вважає підробками – містять безліч образ на Мехмеда IV, який по-різному описується як «підніжка греків, кухар македонців, слюсар вавилонян, колісник Єрусалиму, п’яниця Ассирії, свинопас з усього Єгипту та собака вірмен».
“Історично підтвердженим фактом є те, що у козаків було почуття гумору”, – сказав Зіньківський. Однак, продовжив він, важливо було розрізняти цинізм і чорний гумор. Перший був черствим, а пізніший – реакцією на біль. Зіньківський пригадав випадок, коли йому зателефонували, повідомивши, що на передовій загинув хороший друг.
“І я думав – кожен раз, коли він ображався, що я не вітаю його з днем народження, тепер він не образиться”, – сказав Зіньківський. “Моя позиція – не звертати уваги на смерть, тому що якщо я поставлюся до неї серйозно, я не зможу витягнути себе з депресії”.
Психолог Козінчук розповіла, що гумор, яким би темним він не був, служив важливим запобіжним клапаном під час гострого стресу.«Люди без гумору занадто близькі до реальності, і ця реакція може бути насильницькою», – сказав він. “І якщо вони не витримують, дуже важливо звернутися за допомогою. Тому що ці люди часто роблять вигляд, що я сильний, я буду терпіти. Будьте розумними, а не сильними – адже розумна людина знає, кого попросити, щоб вирішити проблему або як саме подолати труднощі”.
Ольга Головіна
Ця публікація підготовлена в рамках проекту «Голоси України», що реалізується за фінансової підтримки Управління закордонних справ, співдружності та розвитку Великої Британії (FCDO).