Узгоджені російські атаки на критичну інфраструктуру означають, що мільйони людей ризикують залишитися без електрики, води та тепла протягом найближчих зимових місяців.
А поки Україна готується до найжорсткішої зими, зібрані діти гуляють селом приблизно за 20 км від російського кордону. Населений пункт був окупований росіянами протягом півроку і звільнений під час контрнаступу України на сході восени.
Сильно пошкоджена ділянка госпіталю в Ізюмі. Попередження застерігають про можливу наявність мін на території та за межами лікарні.
Зруйнована поліклініка в Куп’янську, місті в східній частині Харківської області. Куп’янськ був окупований російськими військами в перші дні війни. Місто є важливим залізничним вузлом на Сході України. Збройні сили України відновили контроль над містом 10 вересня 2022 року.
Ірина, пенсіонерка, одна з небагатьох людей, які досі живуть на дев’ятому поверсі її багатоквартирного будинку в Ізюмі. Вона пересувається по своїй квартирі повільно, згорнувшись в теплий одяг. Шибки були вибиті вибуховими хвилями, які супроводжували ракетні удари, пояснила Ірина; вона замінила їх зі своєї мізерної пенсії.
Місто Харківської області перебувало під російською окупацією з квітня по вересень, за цей час було зруйновано 80 відсотків його будівель. У березні, до того, як місто було окуповане росіянами, не вщухали обстріли. Ірині та її сусідам довелося місяць переховуватись у підвалі. Місця для всіх не вистачало. Люди були змушені спати сидячи, і всім страшенно було холодно.
Тепер вона вдячна волонтерам, які надали їй їжу, теплий одяг та електричний обігрівач.
На запитання, чому вона не поїхала в безпечніше місто, оскільки холодна пора року посилилася, вона сердито відповіла: “Куди йти? Щоб кудись поїхати, потрібна машина і гроші. Ми, пенсіонери, не маємо можливості поїхати і як ми можемо [кинути свої домівки] мародерам?”.
Узгоджені російські атаки на критичну інфраструктуру означають, що мільйони людей ризикують залишитися без електрики, води та тепла протягом найближчих місяців. Багато українців готуються до холодної пори року, запасаючись генераторами та газовими балонами, а ті, хто в сільській місцевості, закупили дрова.
Дефіцит електроенергії призвів до аварійних відключень, особливо в Київській та Одеській областях. Під час таких відключень в багатоквартирних будинках автоматично відключаються вода і тепло.
По всій Україні влада відкрила так звані точки непереможності в школах, торгових центрах, адміністративних будівлях і навіть поліцейських дільницях і в’язницях, де кожен бажаючий може зарядити свій телефон, попрацювати онлайн, випити гарячого чаю, нагріти їжу в мікрохвильовій печі і поділитися останніми новинами.
Але особливо сильно постраждають основні послуги від наслідків відключень електроенергії. «Потрібно задовільно пройти зимовий період, щоб мати можливість надавати медичну допомогу на високому рівні. Ви розумієте – якщо не буде електрики, опалення, води – ми не зможемо працювати”, – розповів Юрій Кузнєцов, єдиний український лікар, який залишився в Ізюмі з березня.
Через дорогу від зруйнованої лікарні люди з місцевих сіл стоять у черзі біля банкомату, щоб отримати доступ до пенсій або зняти готівку.
Школи також закриті в таких містах, як Ізюм і Куп’янськ. Діти вчаться онлайн, коли це можливо.
«Мало магазинів відкрито, – продовжила Ніна. “Кожен день виходиш на вулицю – бачиш ці спустошення – шкода. Раніше, Ізюм – це було квітуче місто».
ВІДСУТНІСТЬ СТРАХУ ПЕРЕД МОРОЗАМИ
Солдати на передовій також готуються до зими. 3-тя танкова бригада дислокується за 20 кілометрів від російського кордону в Харківській області, в невеликому будинку, перетвореному на пункт спостереження. Буржуйка, традиційна чавунна піч, обігріває простір, заповнюється диваном і столом.
Заступник командира капітан Юрій Куліш брав участь у бойових діях 2014-2015 років і згадує, як на Донеччині температура сягала мінус 20 градусів.
«Тут люди кажуть, що це може бути аж мінус 32 градуси, – продовжив він. “Нічого страшного, ми вижили, все добре. Я не хвилююся і мене нічого не лякає. Я, як і мої товариші, проходив через Ізюм і Слов’янськ. Там точилися прямі танкові бої. Ми навчилися воювати, а взимку важко боротися”.
Однак він сказав, що сніговий покрив вплине на тактику. «Всі рухи стають відразу помітними і на це є негайна реакція, – продовжив він. – Я думаю, що це буде більш статично».
Солдатики кажуть, що їм не страшні морози. Їх найбільший страх полягає в тому, що технології підведуть їх.
«Чим відрізняється зйомка взимку чи влітку? Обслуговування обладнання – ось в чому вся специфіка”, – сказав Куліш. Сергій до війни був айтішником, а зараз командує взводом. Після повномасштабного вторгнення він відправив сім’ю до Фінляндії і записався на військову службу.
“У мене було два місяці з американськими інструкторами, які проводили для нас військову підготовку. Після цього мене мобілізували сюди, в частину”, – сказав він.
Сергій також вважає, що зима не змінить кардинально динаміку війни, окрім потреби солдатам частіше відпочивати та зігріватися. “Однак я думаю, що інтенсивність бойових дій не зменшиться, вона буде такою ж, а може, навпаки, і зросте. Підозрюю, що нам потрібно якомога швидше відвоювати наші території. І тому немає часу робити паузу”.
Для деяких, незважаючи на війну, зимовий сезон приносить свої класичні задоволення. У сусідньому селі група дітей радіє першому снігу. «Взимку ми любимо будувати сніговика, кататися на санчатах з гірки і кидати сніжки, – розповіла 10-річна Лієра.
Всі вони вже з нетерпінням чекають святкового сезону та подарунків, які сподіваються отримати. У Ліри серце, встановлене на ляльці, машині з дистанційним керуванням і «лампі, яка світиться у вигляді фламінго». І вона не проти, щоб школа була закрита; У неї є багато інших дітей, з якими можна спілкуватися.
Ольга Головіна
Ця публікація підготовлена в рамках проекту «Голоси України», що реалізується за фінансової підтримки Управління закордонних справ, співдружності та розвитку Великої Британії (FCDO).