Харків – це місто-фронтир! Воно народилося не як торгове місто і не місто для відпочинку, а саме місто-фортеця. Один з проміжних висновків, котрі ми вже можемо зробити після більше, ніж року війни – це те, що, не тільки Харків, а й інші наші міста не були належним чином підготовлені для оборони. Йдеться не стільки і не тільки про оборону військами, а про інфраструктуру: оборонні та захисні споруди. Особливо наочно це продемонстрував Харків – велике українське місто, розташоване найближче до кордону з рф, а отже – до джерела потенційної небезпеки.
Всі харків’яни пам’ятають перші дні повномасштабного вторгнення, коли ворожі підрозділи практично за кілька годин від початку війни були вже на околицях міста. Паніка, хаос, зневіра у власні сили панували тоді у місті. Завдяки професіоналізму і завзятості ЗСУ та добровольців противника вдалося вибити. Проте сам факт практично безперешкодного проникнення у межі міста Харкова – це явний маркер неналежної підготовки до війни.
Втім, розбиратися хто у цьому винен – це завдання компетентних органів. Ми ж спробуємо з’ясувати: чи врахований сьогодні той невтішний досвід, і як справи із обороною міста зараз.
На початку березня проблему захисту Харкова підняв депутат Харківської міської ради Руслан Агібалов, засновник ГО “Об’єднання інвалідів-учасників АТО “Непереможні”, який і зараз приймає участь у війні в складі сил Територіальної Оборони (ТрО).
На своїй сторінці у Фейсбук він звернув увагу на критичну недостатність заході щодо оборони міста, а також вказав на підозріло неадекватні дії місцевих чиновників.
Ми звернулися до пана Руслана за ширшими коментарями з приводу окресленої ним проблеми:
– У своєму пості у Фейсбук ви зазначили, що для ефективного захисту міста зараз зроблено тільки 20-30 %. Що, на вашу думку, є причиною того, що зроблено так мало: безвідповідальність чи цілеспрямоване шкідництво?
– На мою думку, по-перше, це безвідповідальність. Про це свідчить те, що сталось у 2014-му році, коли виникла реальна загроза з боку РФ, і ми не були готові захищати свою країну і кордони взагалі. Ця ж картина повторилась і у лютому 2022-го року. По-друге, це є цілеспрямоване шкідництво. У результаті безвідповідального ставлення до цієї проблеми вже загинуло достатньо наших громадян. Саме через відсутність комплексної системи оборони стало причиною цього
– Що, на вашу думку, потребує першочергової уваги, коли ми говоримо про систему оборони та захисту Харкова? Що необхідно нагально зробити?
– Створення центрів ТрО, а також розробка спеціальної програми з організації та виконання заходів, спрямованих на будівництво відповідних смуг оборони, мережі ВОПів та стаціонарних укріплень. Ми чітко вже знаємо напрямки руху основних сил противника в разі можливого повторення агресії.
– Голова ОВА Синєгубов зазначав, що 300 млн гривень виділили на обладнання захисних та оборонних споруд Харківщини. Чи відомо вам про якісь результати будівництва споруд за ці кошти?
– Щодо цього питання я не можу нічого конкретного відповісти, бо з 24.02.2022 служу у лавах ЗСУ, але коли проходив обстеження у лікарні, то проїжджав містом і побачив, крім бетонних блоків на дорозі, на під’їздах до міста нічого не побудовано.
– Як, на вашу думку, в ідеалі повинен виглядати оборонний ландшафт Харківщини?
– Задля надійної оборони Харківщини потрібно: по-перше, укріплення лінії кордону залізо-бетонними оборонними спорудами, встановлення ДОТів та бункерів з підв’язкою до місцевого ландшафту й основним магістралей, також установка ЗРК та постійний контроль та підтримка дронами по всій лінії майбутнього розмежування.
Зрозуміло, що думка пана Руслана – це точка зору військового. Було б дивно, якби було навпаки. Втім питання захисту Харкова – це комплексна справа, а отже, повинно включати у себе і цивільний аспект.
Щодо відбудови та перебудови Харкова розмови точаться вже давно. Найбільш резонансною була новина про те, що відновлювати місто візьметься всесвітньо відомий Фонд Фостера.
Сер Норман Фостер – один із найвидатніших сучасних архітекторів. У його активі Прітцкерівська премія, яку вважають своєрідним Оскаром в архітектурі. 180-метровий хмарочос “Огірок” (“The Gherkin”) у Лондоні, футуристичний Міст Міленіум через Темзу, Apple Park у Купертіно, штат Каліфорнія та скляний купол Рейхстагу в Берліні – справа рук Фостера.
Нам пощастило отримати розлогий коментар від Дмитра Фоменка, керівника Групи харківських архітекторів по взаємодії з Фондом Фостера в проекті з розбудови пост-воєнного Харкову. Пан Дмитро детально розповів про концепцію відбудови та подальшого розвитку міста:
«Наша група була створена рік тому за розпорядженням нашого мера, наша основна ціль – це ознайомити Нормана Фостера, який взявся розробляти генплан Харкова, з містом, з його проблемами, з тим, як ми бачимо Харків: як місцеві жителі і як архітектори. Тобто не тільки на планах і через папери, але безпосередньо максимально зрозуміло донести проблематику, яка у нас є, а також познайомити з тим, як ми бачимо розвиток нашого міста. І наші зарубіжні колеги, засновуючись на цьому, створять концепцію генплану.
Ми створили ряд тез, які є основою для прийняття рішень у подальшому. Ці тези в цілому про те, як ми бачимо розвиток нашого міста. Більшість пунктів, які ми намітили – це не фінішні речі, а привід для діалогу: з харків’янами, з військовими.
Перше, що ми прийняли, що Харків – це місто-фронтир. Так склалося, що ДНК міста Харків – це фортеця. Якщо підняти документи щодо того, як місто народилося, то ми побачимо, що це не торгове місто, це не місто для відпочинку, а саме місто-фортеця. І сенс у тому, що цю фортецю збудували люди, які хотіли бути вільними. Тобто це місто вільних людей.
Місто-фронтир – це не тільки про те, що він знаходиться на кордоні, але й про те, що він йде попереду всіх. Один із перших університетів в Україні з’явився в Харкові, у Харкові були зроблені важливі наукові відкриття, і взагалі – це місто дуже активних людей.
Тепер про безпеку. Ми би хотіли, щоб Харків у своєму розвитку не “розпливався” за ті кордони, які місто має зараз. Тобто ми використовуємо ті площі, які сьогодні не задіяні, або ж задіяні недостатньо: це якісь вільні площадки, це реконструкція старих заводів, це перегляд розташування підприємств та територій, які вони використовують, для того, щоб місто стало більш компактним. А це значить, що зв’язок між усіма комунікаціями має бути швидшим і мобільним, ніж тоді, коли місто “розпливеться”.
Харків відрізняється від багатьох інших міст тим, що адміністративні райони значно відрізняються від “спальних районів” – тих, де живуть люди. Ми пропонуємо розбити Харків на ті райони, які люди ідентифікують з собою. Це робиться для того, щоб пізніше їх можна було заново об’єднати та зрозуміти проблематику, і кожному району дати те, що йому не вистачає, щоб бути більш безпечним. Ми хочемо, щоб кожний район був максимально автономним: по водопостачанню, по світлу, по теплу. Більше того, щоб у кожного району був свій запас міцності не тільки із розрахунку “для себе”, а й з урахуванням “допомоги” сусіду.
Ми їздили в Фінляндію. У них, наприклад, підземні паркінги чи басейни мають подвійне призначення. Тобто у мирний час це басейн, а у випадку війни він за 72 години спустошується і там передбачається місце для укриття. Тобто навіть комерційні площі, які використовуються у мирному житті, можуть використовуватися як укриття. У плані безпеки у Фінляндії все на дуже високому рівні, бо вони готувались до ядерної (атомної) війни. Чи треба нам такий досвід – питання вже до військових.
Спираючись на побачене й використовуючи досвід іноземних колег, наша проектна група розробили проект створення підземних тунелів під центром міста – які мають стати центром безпеки та оборони Харкова. Ми намітили втілення мережі тунелів з вулиці Клочківської до вулиці Шевченка. Ця мережа допомогла би нам вирішити оідразу три задачі: розвантажити центр від транзитних автівок, організувати там укриття (це буде не просто тунелі, але й проспекти, з пішохідними вулицями та паркінгами), а також на неї ми хочемо нанизати управління критичною інфраструктурою, щоб воно було в безпеці.
Також на цей підземний комплекс можна нанизати всі приміщення, які не потребують природного світла: супермаркети, музеї, торгові центри і т.п. Тобто це буде те, що називається каркас безпеки – система споруд, спрямована на забезпечення міста більш безпечною комунікацією. Там мають знаходитися управлінські структури (працюючи навіть в умовах бомбардування та ракетних ударів), а також міститься геть все, що потрібне людям для повноцінного життя.
Є ще багато пропозицій, але вони вже більше про розвиток міста: про житлову забудову, наприклад. Ми розуміємо, що новобудови мають бути не більше 5-7 поверхів заввишки, щоб можна було швидко спуститися. Також будинки повинні бути обладнані паркінгами подвійного призначення і т.п.
Взагалі архітектурний план повоєнного розвитку Харкова має бути заснований в першу чергу на засадах безпеки та вимог оборони – як, наприклад, в Ізраїлі. Ми на початку зовсім нового етапу життя міста».
Як бачимо, нинішня ситуація зі захистом Харкова продовжує залишатися в очікуванні на краще. Втім, є розуміння, що робити це необхідно. Також є усвідомлення, що справа не в кількох ДОТах чи траншеях, а саме в концептуальній зміні підходу до розбудови інфраструктури міста. Сподіваємося, що це все усвідомлює не тільки місцева влада, а й державні інституції, які відповідають за цей напрямок роботи.
Спеціально для ЕМС – Олександр Смаглюк