З початком повномасштабного вторгнення РФ на територію України владою нашої держави були вжиті ряд заходів, спрямованих серед іншого на забезпечення інформаційної безпеки. Втім, чи справді наслідком прийнятих рішень буде інфобезпека України? Чи, можливо, у дійсності наслідки будуть набагато більш примітивними, якщо б не сказати – приватними?
У квітні 2023 року у ZMINA були опубліковані (https://zmina.info/news/zhurnalisty-nazvaly-osnovni-porushennya-svobody-slova-pid-chas-rosiys%ca%b9koyi-navaly-opytuvannya-onovleno/ )результати опитування “Свобода слова та виклики для роботи журналістів в умовах війни в Україні”, представлені 6 квітня під час форуму “Свобода вираження поглядів в Україні у часи війни”, організованого в Києві за ініціативи Freedom House.
Серед найбільш поширених порушень, з якими особисто стикнулися респонденти під час повномасштабного вторгнення Росії, майже 75% становлять відмови посадових осіб у наданні журналістам або громадськості суспільно важливої інформації — 51%, а також цензурування готових матеріалів або заборона оприлюднення — 22%.
12 березня 2022 року постановою Кабміну було зупинено функціонування інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних систем, публічних електронних реєстрів на період воєнного стану. Зокрема, Єдиного порталу відкритих даних, реєстру корупціонерів та єдиного державного реєстру, який містить інформацію про суб’єктів господарювання.
Примітним є коментар Наталії Чорногуб, GR-менеджерки YouControl та керівниці Асоціації відкритих даних: “Ми не отримали роз’яснень від Мінцифри про те, чому саме ці набори даних планується закрити, по яких критеріях їх обирали, і як вони можуть зашкодити національній безпеці”.
Аналогічну реакцію викликало й закриття доступу до даних, що містяться у Єдиному реєстрі судових рішень. Згодом, наприкінці літа 2022 року, доступ до реєстру був частково відновлений, проте з реєстру “зникла” вагома частка рішень, котрі були прийняті судами протягом крайніх трьох років. За яким критерієм відбиралися рішення та хто саме здійснював такий відбір – невідомо.
Така ситуація, звісно, викликала обурення громадськості, та, зокрема, неодноразові звернення до уповноважених осіб з вимогами відновити доступ до даних ЄДРСР, оскільки інформація щодо судових рішень часто має ключове значення у питанні захисту прав та свобод людей, а також контролю за корупційними ризиками.
Очевидно, що інформація, котра міститься у певних реєстрах та сховищах даних має безпосередній вплив на стан безпеки держави та суспільства, проте далеко не всю інформацію можливо віднести до такої.
Наприклад, дані, що містяться у Реєстрі морських портів України, Реєстрі сертифікованих аеродромів (злітно-посадкових майданчиків), Реєстрі складських документів на зерно або в Державному реєстрі об’єктів підвищеної небезпеки – інформація з перелічених реєстрів прямо корелює з питанням національної безпеки, й щодо закриття чи обмеження доступу до неї не час воєнного стану не може бути жодних питань.
Проте є великі сумніви щодо того, яким саме чином впливає на стан національної безпеки, наприклад, інформація з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення або Реєстру декларацій родинних зв’язків суддів.
Як бачимо, у діях влади щодо обмеження та закриття доступу до інформації важко виділити якийсь чіткий критерії, за яким це відбувається на практиці, оскільки “національна безпека” – це надто розлогий мотив, котрий може бути інструментом зловживання.
Проблема відкритості даних стосується не тільки корупційних ризиків, а й фактично всіх аспектів функціонування суспільства та держави. Минулого року YouControl провів опитування серед своїх користувачів щодо того, яких актуальних даних їм не вистачає та як відсутність реєстрів вплинула на їхню життєдіяльність:
Це опитування демонструє необхідність відкритих даних не тільки для контролю за функціонуванням держави, але й для життєдіяльності приватного сектору та бізнесу. Оскільки саме завдяки можливості отримувати актуальну інформацію часто вдається передбачити чи запобігти багатьом правопорушенням, а також створювати умови для ефективного розвитку економіки країни. Відкриті дані однаково важливі й в аспекті державному, й у приватному.
Варто зазначити, що доступ до інформації – це своєрідний привілей розвинутих та цивілізованих суспільств, котрий здобувається, зачасту, не без крові. Адже саме володіння інформацією визначає ступінь контролю у принципі: чи то за діями умовного чиновника чи за потенційним контрагентом. Без інформації ми діємо наосліп.
Завдання медіа – здобувати та поширювати максимально детальну та достовірну інформацію, забезпечуючи таким чином можливість контролю за дотриманням прав та свобод людини, а також унеможливлення корупційних ризиків та зловживань. Доступ до інформації – ключ до нормального розвитку України як держави та як суспільства. Саме тому унормування критеріїв закритості даних у умовах воєнного стану – життєво важливе питання, котре має бути вирішено. Адже обмежити будь-яке право легко, а ось відновлення – дуже складний процес.
Ця публікація була підготовлена в рамках проекту IWPR “Голоси України: Захист передової”, що фінансується ЮНЕСКО. Автори несуть відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цьому матеріалі, а також за висловлені в ньому думки, які не обов’язково належать ЮНЕСКО та не накладають на Організацію жодних зобов’язань.
This publication was prepared under IWPR’s Ukraine Voices: Protecting the Frontline project funded by UNESCO. The authors are responsible for the choice and the presentation of the facts contained in this discussion and for the opinions expressed therein, which are not necessarily those of UNESCO and do not commit the Organization.